Музей води: що може бути цікавіше?
А ви знаєте, що вода — одна з головних умов життя на Землі? Щоранку, відкриваючи кран, ми не переймаємось питанням, звідки вона до нас потрапляє й куди потім дівається… А ще рідше ми ставимо перед собою питання, чи раціонально ми використовуємо воду. Відповіді на ці важливі запитання нечуючі маленькі вихованці та їх батьки недільної школи для людей з вадами слуху «Чути серцем» що діє при кафедральному соборі УПЦ, дізнались 12 січня 2017 року у Музеї води. Цей унікальний музей розташований у центрі Києва, на високому пагорбі серед Хрещатого парку, де стоять дві старовинні водонапірні башти віком понад 130 років, котрі самі по собі є архітектурними пам’ятниками. В одній з них зараз працює Музей води. Його було відкрито у 2003 році, після реконструкції башти у спорудах першого київського централізованого водогону.
Почалася екскурсія з короткого відеосюжету на великому екрані, де розповідалось про те, що: вода, Н2O — хімічна речовина, що належить до найпоширеніших на Земній кулі.
Наступний етап екскурсії — це експозиція, яка розташована під землею, куди всі дружно спустилися на ліфті. Там гід показувала на макеті, як забезпечувався питною водою Київ за давніх часів, як прокладали перший водопровід. Були представлені автентичні експонати про розвиток водопровідних труб, починаючи з дерев’яних, керамічних, потім чавунних та закінчуючи нашими сучасними – пластиковими.
У ході екскурсії діти також довідалися, які етапи очищення проходить річкова вода, перш ніж стане безпечною та придатною до вживання. Її відстоюють у спеціальних відстійниках, в яких осідає пісок, глина й основна маса інших нерозчинних речовин, а потім її фільтрують крізь шар гравію, коксу і піску, щоб відокремити завислі частинки, які важко осідають. При цьому, разом із завислими частинками відфільтровуються залишки органічних речовин і більша частина бактерій. Для повного знезараження воду хлорують або озонують. Після чого отримана питна вода подається у водопровідну мережу (гід на схематичній карті показала ці етапи).
Всі довідалися, як улаштований каналізаційний колектор, побувавши в ньому та познайомившись з його «жителями» – мишами та величезними щурами. Деякі діти налякалися, подумавши, що ці експонати справжні. В одному із залів музею влаштований грот, пройшовши через який можна побачити різні перетворення та стани води: тут і водоспад, і дощ із грозою.
У музеї обладнана ванна кімната із кранами, з яких постійно тече вода: це демонстрація нераціонального споживання води. У цій кімнаті було представлено, до чого призводить забутий кран. Загальний подив викликав і величезний, у половину людського росту, унітаз.
Наступним був дуже оригінальний момент, який подобається й дітям, і дорослим – це пускання мильних бульбашок величезних розмірів. Усі діти швидко вистроїлись у чергу, щоб опинитися на кілька секунд усередині велетенської райдужної мильної бульбашки.
Ще привернув увагу відвідувачів великий басейн, у якому плавали дивовижні японські рибки. Якщо піднести долоні близько до води – рибки іноді вистрибують і торкаються долонь своїми губами.
Діти дізналися, що вода покриває 70 % земної кулі, але питна вода складає лише 3 % загального об’єму. Нестача води може стати однією з найгостріших проблем людства в найближчі десятиліття. Тому потрібно дуже бережно відноситися до цього безцінного джерела існування життя на Землі.
С. ВОВК.