«Без віри догодити Богові неможливо, бо той, хто приходить до Бога, мусить вірувати, що Він є, а тим хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр.11:6)
Про необхідність постійного сплетіння віри зі справами добра і милосердя розмірковує Тарас Шелельо, студент 4 класу Київської духовної семінарії та багаторічний волонтер недільної школи для людей з вадами слуху «Чути серцем»:
« – Духовне життя християнина будується на двох взаємопов’язаних чеснотах, а саме: на вірі та благочесті. Віра подається нам через Божественне Одкровення, а християнське благочестя в свою чергу ґрунтується на заповідях віри. Таким чином, для досягнення вищої мети – спасіння –християнинові необхідно як сповідувати істинну віру, так і виконувати заповіді Божі. Адже сам Христос говорить: “Хто любить Мене, той дотримуватиме слова Мого” (Ін. 14, 23).
Але в Священному Письмі ми знаходимо і такі слова: «Як тіло без духа мертве, так і віра без справ мертва»(Як.2:26). Ці слова вказують на те, що крім глибокої віри християнин повинен ще й займатись добрими справами, які б допомагали іншим людям в їхньому житті. Але допомагати потрібно в першу чергу тим, хто дійсно потребує цієї допомоги. Зі своєї невеличкої практики я можу розповісти про людей з вадами слуху, яким я допомогаю вже третій рік.
Насамперед, хочу сказати, що нечуючі люди – чоловіки та жінки, які мають вади слуху та голосу,–на перший погляд можуть здаватися незвичайними. Але поспілкувавшись із ними, можна побачити, що вони майже нічим не відрізняються від інших людей. Попри те, що вони спілкуються виключно жестовою мовою, їх внутрішній світ дуже багатий. Ці люди нерідко сповнені таких цікавих думок, які навряд чи прийдуть на роздум звичайним людям. Безумовно, нечуючі люди мають велику потребу в спілкуванні, адже вони дуже обмежені в цьому: подумайте лише, чи багато людей з нормою слуху володіють жестовою мовою? Чи багато людей зможе зрозуміти, що глуха людина потребує негайної допомоги?
Надзвичайно важливою для глухих людей є пастирська підтримка. Будь-який семінарист як майбутній пастир повинен вже в під час навчання у семінарії вчитися надавати цю підтримку людям з вадами слуху так само, як майбутній лікар на перших етапах своєї медичної вчиться надавати першу допомогу. Свою віру потрібно доводити справами. Не може священник оминути на вулиці людину, якій необхідна допомога фізична, матеріальна чи духовна. Священник –це людина, яка повинна повністю віддаватися своїй пастві, вміти вислухати будь-яку іншу людину незалежно від її фізичного стану, віросповідання або національності.
Що стосується нечуючих людей, то їм багато не потрібно. Майже кожен із них потребує найелементарнішого – уваги та здатності вислухати їх, зрозуміти їхні проблеми. Творення добрих справ з нашого боку повинне бути безкорисливим, постійним та неперебірливим. Таким, щоб підсумком нашого життястали слова з Послання ап. Павла до Тимофія: «Подвигом добрим потрудився я, шлях подолав, віру зберіг. На останку мені призначається вінець праведності, якого мені дасть Господь, Суддя праведний. І не тільки мені, але й усім, хто пришестя Його полюбив».
Тарас Шелельо