Незабаром наша школа святкуватиме шосту річницю своєї плідної роботи. На свято за традицією запрошені всі, хто так чи інакше пов’язаний зі світом нечуючих людей: маленькі учні недільної школи, їхні турботливі батьки, педагоги, волонтери, талановиті люди, що сприяють як особистому розвитку кожного учня, так і популяризації проблеми ізоляції нечуючих людей в цілому.
Духовно-просвітницький центр кафедрального собору УПЦ галерея «Соборна», у приміщенні якого базується недільна школа, з нагоди святкування дня народження «Чути серцем» радо відкриває двері справжньому художньому вернісажу і запрошує до участі у художній виставці двох талановитих нечуючих митців – Олексія Нашивочнікова та Євгена Фіненка.
Урочисте святкування заходу, а разом з ним і офіційне відкриття художнього вернісажу під назвою «Божий світ навколо нас» чекають на нас 04 листопада о 19:00, проте з учасниками виставки ми раді познайомити вас уже зараз, адже у процесі підготовки заходу нам вдалося поспілкуватися з обома художниками.

Олексій Нашивочніков
– Олексію, перш за все хочемо зізнатися Вам, що нам неймовірно приємно познайомитися із талановитою людиною такого масштабу. Скажіть, будь ласка, звідки Ви родом?
(Сміється): – Я – корінний киянин.
– Дуже цікаво дізнатися про Ваше мистецьке становлення. Що сприяло такому Вашому спрямуванню?
– Мабуть, я народився із душею художника. Малювати я почав років із трьох. Варто сказати, що моя сім’я всіляко підтримувала мій хист: мама приділяла увагу регулярному відвідуванню художніх музеїв, привчала мене любити й розуміти мистецтво; тато взагалі бачив мене художником у дорослому житті. Бабусі й дідусі купували мені якісні фарби, кольорові олівці, папір для малювання й пластилін для ліплення.
Велике значення мало те, що я відвідував дитячу студію відомого художника Наума Йосиповича Осташинського. Пам’ятаю, що у рідній школі за дорученням керівництва я розмальовував цілі стіни бібліотечної зали та ігрової кімнати. Пізніше я закінчив дитячу художню школу №3, що на Оболоні. Я захистив диплом магістра архітектури, але з художньою освітою, так що маю повне право називатися художником.
– Розкажіть, будь ласка, щось цікаве з історії Вашого професійного художнього життя.
– Під час навчання у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури у нас, студентів архітектурного факультету, були обов’язкові пари з малюнку та живопису: з першого курсу й до останнього, шостого. Хочу виділити неймовірного професора, що викладав нам цю дисципліну – Юрія Івановича Химича, відомого художника. Коли він приводив нас на Поділ або в інші місця, де ми могли практикуватися на пленерах, ми малювали неповторні краєвиди старого Києва в умовах вулиці. При цьому більшість студентів, майбутніх архітекторів, намагалися малювати із допомогою лінійки – копіювали пейзаж. Юрій Іванович тоді казав нам: «- Не фотографуйте, а малюйте від руки!»
Я вважаю, що справжній архітектор повинен не лише вміти креслити за допомогою рейсшини й комп’ютера, але й бездоганно малювати від руки!
– Яка специфіка виставки, яку ви готуєте презентувати у галереї «Соборній»?
– Ця виставка – групова. Ми удвох із Євгеном Фіненком виставлятимемо свої художні роботи. Означеної теми у нас нема. Скоріше це буде підсумок зробленої роботи. Ми робимо акцент на етюди, що були написані у 2016 році. Наприклад, цього літа ми з Євгеном взяли участь у міжнародному пленері глухих художників у Білорусі. Там ми з колегами з Білорусі та Російської Федерації писали етюди у різних мальовничих куточках країни.
Окрім етюдів з пленеру на виставці також можна буде побачити картини на різну тематику, виконані протягом інших періодів нашого творчого життя.
– Ми з нетерпінням чекаємо на відкриття вернісажу. Дякуємо Вам за цікаву розмову!

Євген Фіненко

– Шановний Євгене, розкажіть, будь ласка, де і як розпочався Ваш художній шлях?
– Я народився в Одесі. Наскільки я памя’таю, малювати почав досить рано. Першим моїм художнім спогадом можу назвати портрет хлопчика зі сльозами з очей, який я намалював ще у дитячому садку…
– Отже, Ви не просто художник, а природжений художник.
– Так, природжений.) Однак я маю диплом. Можу сказати більше: я магістр Академії мистецтв.
– Ми дуже раді, що маємо нагоду презентувати Ваші картини нашій аудиторії. Ми впевнені, що цей вернісаж створить надзвичайну атмосферу в галереї. Розкажіть нам, чи маєте ви наразі якісь масштабні творчі плани?
– На жаль, сьогодні я ніяких грандіозних планів, пов’язаних із живописом, не маю. Моя творчість сьогодні – це моє хоббі. Я майже забутий художник. Але це зовсім не означає, що я перестав писати картини, адже я беру участь у груповій виставці.
– Ми будемо раді завітати й на Вашу персональну виставку.
– Про персональну виставку я думаю. Колись неодмінно Вас на неї запрошу.
– Дякуємо за спілкування. Нехай Ваші творчі мрії неодмінно реалізуються!